Чому уходять найкращі?

Пам’яті Назара Мялікгулиєва, загиблого на війни з рашистами.
Вічна пам’ять герою!

Чому так сталося, що уходять самі найкращі? Чому життя в одних спокійне та розміряне, а в інших бурхливе та, нажаль, коротке? Чому смерть, якої на війні так багато, чатує на тих, хто не стоїть осторонь, а йде вперед? Я відповім чому – тому що вони найкращі! Тому, що вони не можуть терпляче поглядати з якогось безпечного «далека» за тим, що відбувається у них на Батьківщини, а йдуть, ні, не йдуть – біжать, у саму гущу боротьби і дуже, дуже часто гинуть в ній.

Назар Мялікгулиєв був саме такою людиною. Як важко писати «був» про молодого хлопця, активного, веселого та оптимістичного! Але реальність, реальність війни, зробила це «був». Він міг спокійно продовжувати працювати у Португалії, висилаючи своїм рідним до України гроші. Але, ні! Коли у 14-му почалася агресія росії проти України він повернувся до країни та взяв у руки зброю. Воював, працював, піклувався про сім’ю, виховував дітей. Після 24 лютого, коли кривавий божевільний диктатор сусідньої країни розпочав свій страшний широкомасштабний напад на нашу Державу, Назар знову не зміг сидіти дома. Він пішов добровольцем на війну, а його дружина, Галина Шупер, активно включилася у волонтерську роботу.

А ще Назар писав вірші.

Писав з дитинства. Вірші різні – про життя, про мрії, про кохання. Комусь вони подобалися, комусь не дуже, але це були щирі вірші, це були його думки та почуття.

Незадовго до початку того страшного етапу агресії росії проти України, який почався 24 лютого, Назар підготував невеличку збірку своїх віршів та за власний кошт надрукував книжку під назвою «Критик до народу або вірші мого дитинства»

Це була книжка не для продажу. Він дарував примірники своїм друзям, людям, яких він поважав та з якими хотів поділитися своїми відчуттями. Навіть у горнилі цієї страшної війни, у перервах між боями, Назар продовжував писати вірші та мріяв видати ще одну збірку.

Не сталося….

Ворожа міна вбила його 22 червня на Донбасі. Через війну, що почав кривавий божевільний критин, який вже більше 20 років не може змиритися з тим, що хтось поряд живе вільно, загинула хороша людина. Загинув поет та люблячий батько. Без батьківської опіки залишилося троє маленьких дітей.

Вічна світла пам’ять герою! Вічна світла пам’ять поету!

Друзі!
Хто хоче допомогти пані Галині, вдові Назара, прошу перераховувати кошти на рахунок
5168 7427 2602 4684
За цим же рахунком можна придбати книгу загиблого поета.

Віктор ЖИХ